Історії багатьох успішних продуктів почалися з помилки чи випадковості, на які можна було просто не звернути увагу. Талант винахідника та підприємця — у тому, щоб побачити потенціал несподіваної знахідки та розвинути його до комерційного продукту.
Ми вибрали 10 натхненних історій із статті на BestLife.
#1. Наліпки для записів
Наліпки з'явилися завдяки невдалим експериментам вченого з американської компанії 3M доктора Спенса Сільвера. Він працював над міцною клейкою речовиною для липкої стрічки, але отримав несподіваний результат: клей, який слабко зв'язувався з поверхнею. Доктор Сільвер розумів, що винайшов щось цікаве, але протягом 12 років не міг придумати застосування для знахідки.
Рішення підказав інший вчений із 3M Арт Фрай. Фрай співав у церковному хорі, і його дратували закладки, що постійно випадали з пісенників. Він запропонував Сільверу нанести тонкий шар нового клею на паперову закладку — і виявилося, що вона добре приклеюється та відклеюється від паперу. Так у 1977 році з'явилися наліпки, які сьогодні є практично у кожному офісі та будинку.
#2. Мікрохвильовка
У 1945 році інженер компанії Raytheon Персі Спенсер працював над випромінювачем надчастотних хвиль для військової промисловості. Якось, під час випробувань, у його кишені був шоколадний батончик — і він розтанув під впливом хвиль. Так інженеру спала на думку ідея використовувати мікрохвилі для розігріву їжі.
Через два роки компанія Raytheon випустила перші у світі мікрохвильові печі. Це були громіздкі шафи, які використовували у військових шпиталях та їдальнях для розморожування продуктів. Перша побутова мікрохвильова піч була представлена у 1955 році. А через 7 років компанія Sharp запустила серійне виробництво мікрохвильовок.
#3. Перший штучний підсолоджувач
Сахарин, перший штучний підсолоджувач, був випадково відкритий Костянтином Фальбергом у 1878 році. Тоді російський хімік працював у лабораторії університету Джона Гопкінса. Під час експериментів з окисленням 2-толуолсульфонаміду вчений випадково спробував речовину, що вийшла — і вона виявилася солодкою.
У 1884 Фальберг отримав патент на сахарин і запустив його комерційне виробництво. Продукт і сьогодні використовується як один із замінників цукру.
#4. Суперклей
У 1942 році американський хімік Гаррі Кувер розробляв матеріал для збройових прицілів із прозорого пластику. Внаслідок експериментів він випадково виявив дуже клейку речовину, яка прилипала до будь-якої поверхні. На ту мить відкриттю не надали особливого значення, але через 9 років Кувер і його колега по Eastman Kodak Фред Джойнер знову випадково отримали цю речовину — ціаноакрилат. Вчені зрозуміли, що виявили унікальний за надійністю клей. Він надійшов у продаж у 1958 році, спочатку під назвою Eastman 910, а потім Super Glue.
Також Кувер виявив, що його суперклей здатний пов'язувати як тверді матеріали, так і людські тканини. З часів війни у В'єтнамі і до сьогодні ціаноакрилати використовують у хірургії замість накладання швів.
#5. Ботокс
Ботулотоксин — одна з найсильніших отрут, відомих людству. Він використовувався як біологічна зброя під час Другої світової війни. Однак у 50-х вчені виявили, що точкове введення очищеної речовини розслаблює спазмовані м'язи, а отже, може використовуватись у медицині.
Вперше ботулотоксин на пацієнтах застосував офтальмолог із Сан-Франциско Алан Скотт — для корекції косоокості та блефароспазму (частого мимовільного моргання). Лікування показало гарний результат, і американська фармацевтична компанія Allergan викупила права на ботулотоксин. Так 1980 року з'явився препарат ботокс.
Побічний ефект — розгладжування зморшок — виявили майже через 10 років. Одна з пацієнток офтальмолога зауважила, що після кількох уколів у неї почали зникати зморшки. У 90-ті ботокс швидко набув поширення в індустрії краси, хоча офіційно його застосування в косметичних цілях було схвалено лише 2002 року.
#6. Кардіостимулятор
Американський інженер Вілсон Грейтбатч винайшов імплантований кардіостимулятор у 1956 році внаслідок помилки. Під час роботи над апаратом для запису серцевого ритму вчений використав неправильний транзистор. У підсумку замість записування ритму апарат подавав електричні імпульси, які імітували биття серця.
Грейтбатч показав свій винахід хірургу Вільяму Чардаку. Разом вони доопрацювали пристрій, і в 1958 році за допомогою кардіостимулятора змогли проконтролювати серцебиття собаки, а в 1960-му — людини.
#7. Coca-Cola
Рецепт Coca-Cola належить фармацевту з Атланти, доктору Джону Стіту Пембертону. Пембертон був ветераном Громадянської війни, де після поранень та операцій приохотився до морфію. Повернувшись додому, він почав шукати ліки від залежності, і створив алкогольний напій із кокаїном та кофеїном.
Після введення сухого закону з рецепта довелося прибрати алкоголь та замінити його на цукровий сироп. Продукт отримав назву «кока-кола» і продавався в аптеках як ліки від морфінової та опіоїдної залежності, а також засіб від депресії, нервових розладів, захворювань шлунка та нирок.
Напій не став популярним, і Пембертон помер у злиднях. Після його смерті права на Coca-Cola викупив банкір Ейза Ґріґґс Кендлер, який пізніше зареєстрував компанію The Coca-Cola Company.
#8. Вулканізована гума
Вулканізована гума, яка використовується для виготовлення міцних гумових виробів (наприклад, автомобільних покришок), була винайдена в 1839 році Чарльзом Гуд'їром. Американець роками працював із латексом (каучуком), проте отримати міцний матеріал йому вдалося лише після випадкового потрапляння змішаних із сіркою крапель каучуку на гарячу плиту. Краї, що обвуглилися, вулканізувалися — і перестали бути липкими і ламкими, як звичайний латекс.
У 1844 році Гуд'їру вдалося запатентувати винахід. Невдовзі з'явилися й перші гумові шини — щоправда, спочатку без повітряної камери.
#9. Вазелін
Молодий хімік Роберт Чезборо цікавився нещодавно відкритою нафтою та можливостями її переробки. На одному із родовищ він звернув увагу на в'язку масу, яка налипала на бурові установки. Чезборо зауважив, що робітники використовують цю речовину для обробки ран та опіків, і став вивчати її загоювальні властивості.
У 1870 році трохи доопрацьований склад з'явився в аптеках під назвою «нафтове желе». Але продаж не йшов: назва відштовхувала покупців, оскільки нафта асоціювалася з легкою займистістю. Тоді Чезборо вигадав назву Vaseline — від німецького wasser (вода) та грецького elaion (оливкова олія). Під новою товарною маркою продукт швидко завоював популярність, а за кілька років Чезборо був удостоєний лицарського звання від королеви Вікторії.
Сьогодні торгова марка Vaseline належить компанії Unilever, під нею випускається низка засобів для догляду за шкірою. А саме слово «вазелін» стало загальним — продукт під такою назвою виробляють багато брендів.
#10. Повітряно-бульбашкова плівка
Повітряно-бульбашкова плівка, яку сьогодні використовують для пакування крихких речей та зняття стресу, — винахід американця Альфреда Філдінга та шведа Марка Шавана. Це була класична історія гаражного стартапу кінця 50-х: двоє молодих людей хотіли створити продукт, який зробить їх багатими.
Їхнім першим винаходом стали шпалери, склеєні з двох шторок для ванної. Між шторок потрапили бульбашки повітря, що створювали незвичайний малюнок. Незважаючи на те, що такі шпалери було зручно мити і вони виглядали цілком у дусі часу, товар не зацікавив споживачів. Філдінг і Шаван не здалися, і стали пропонувати свій матеріал як плівка для теплиць. Але й тут їх спіткала невдача.
Винахідники продовжували вигадувати нові варіанти застосування плівки, і одним із них було пакування крихких матеріалів — бульбашки повітря добре амортизували удари. Справжні успіх і багатство прийшли, коли продукт продемонстрували компанії IBM. Тоді у продаж надійшли перші масові бізнес-комп'ютери, і для транспортування крихких механізмів було потрібне надійне паковання, що амортизує.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
