Більшу частину людської історії підприємства виробляли продукцію там само, де її продавали. Зрідка можна було імпортувати делікатеси чи предмети розкоші — наприклад, апельсини чи порцеляну. До того ж взуття, меблі, фонографи вироблялися у тій кількості, якої суспільство потребувало на поточний момент.
До промислової революції більшість товарів просто не переміщували на довгі відстані. Навіть на початку ХХ століття доставка міжнародних вантажів була проблематичною. Продукти підвозили до корабля у дерев'яних ящиках чи бочках, після чого працівники порту вручну вантажили їх на корабель. Безумовно, такий спосіб був дорогим, повільним і небезпечним, адже коштовні товари часто пошкоджувалися.
Зараз кожен із нас має доступ до будь-яких товарів. При цьому ми не запитуємо себе, яку відстань подолала потрібна річ на шляху до нас. По суті, світ перетворився на величезний супермаркет. Але коли і чому все змінилося?
Людина, яка змінила світ
У 1937 році Малкольм Маклін, звичайний водій вантажівки, прочекав добу в порту Ньюарка в США, спостерігаючи за роботою вантажників. Раптом йому на думку спадає ідея: а що буде, якщо підняти всю машину на корабель? Точніше, тільки кузов із товаром — без коліс та кабіни. Далі Малкольму знадобилося понад 20 років, щоб втілити цей задум: зібрати гроші і купити великий танкер часів Другої світової війни.
Маклін реалізував свою ідею на судні під назвою IDEAL X. Уже в 1956 році сталася подія, яка випередила глобалізацію на багато десятиліть. Майже 60 контейнерів вирушили на кораблі з Ньюарка до Х'юстона. Як тільки судно прибуло, їх одразу перемістили на вантажівки та доставили одержувачу в найкоротші терміни.
Так сталося маленьке економічне диво. Якщо ще зовсім недавно вартість робіт із завантаження-розвантаження 1 тонни товару сягала $5,86, то в новому форматі ціна впала до 16 центів. Тобто економія у 36 разів!
Жоден інший вид транспорту не міг похвалитися такою швидкою та дешевою доставкою з точки А до точки Б, як вантажні судна. Відразу стало зрозуміло, що за контейнерами — майбутнє світових перевезень. Залишилося лише розробити універсальний стандарт. Ним став 20-футовий контейнер, в якому може поміститися:
- 2 легкові автомобілі
- 168 автомобільних шин
- 4 тис. взуттєвих коробок
- 500 тис. яєць
- або майже 10 тис. пляшок вина
Але самі тільки залізні ящики, що перевозяться на великих кораблях, не змогли б трансформувати економіку. Її змінила інтермодальність. Це ідея, на якій побудовано всю логістику вантажоперевезень.
Як тільки судно прибуває до порту призначення, його відразу розвантажують краном, складаючи контейнери на вантажівки. При цьому сам товар не розпаковують. Ланцюжок простий: завод — поїзд — судно — вантажівка — магазин.
Паралельно з глобалізацією зростали і розміри суден. За останні 60 років їхня місткість збільшилася у 210 разів.
На початок 2022 року рекордсменом за кількістю перевезень контейнерів є судно OOCL Гонконг. Його довжина складає майже 400 метрів. Якщо встановити корабель вертикально, то він підніматиметься навіть над Ейфелевою вежею. Таке судно може перевезти за один раз 21413 контейнерів. Щоб транспортувати його вміст землею, знадобиться 10 тис. вантажівок або 50 поїздів загалом завдовжки 2,5 км.
Як влаштовано міжнародну мережу постачань
За останні 70 років людство повністю переосмислило не тільки виробничий процес, а й географію світової промисловості. Саме звідси і «ростуть ноги» глобальної кризи постачання.
Коли та чи інша компанія входить у гонку цінової конкуренції, вона готова майже на все, щоб знизити власні витрати. Навіть якщо для цього доведеться перебазувати виробництво на інший кінець світу.
Великі міжнародні компанії розширили зону своєї діяльності настільки, що вона охоплює майже всю планету. Шахти в Африці, заводи в Азії, імпорт запчастин з Мексики, склади в США — це скромний перелік активів далеко не найбільшої міжнародної корпорації. Фактично вже не мало значення, де збирається кінцевий продукт, оскільки його легко доставлять до будь-якої точки світу.
Виробники стали розміщувати свої заводи і фабрики в країнах, що розвиваються, оскільки зарплата робітників там нижча і був відсутній тиск профспілок.
У підсумку виробництво будь-якого продукту коштувало набагато дешевше. Його доставка споживачеві ставала вже не такою дорогою на фоні колосальної економії.
Але що станеться, якщо ВСІ компанії почнуть розширювати зону доставки
Цілком імовірно, що утвориться затор у Суецькому каналі.
12% світового судноплавства проходить через цей вузький канал. Чому? Це дешевше та швидше, ніж нарізати кола через Африку. Але якщо одне вантажне судно спровокує 6-денну затримку трафіку, це обійдеться світовій економіці приблизно в $9,6 млрд. За один день!
Створена і начебто справно працююча система не така вже й досконала, як здається. Ба більше, вона швидше скидається на вежу Дженга. Варто прибрати лише один із її блоків — і вона похитнеться.
А тепер уявіть, що може статися, якщо зникне одразу дюжина таких блоків? Масштаб проблеми буде значно серйознішим.
Якщо зробити крок назад і поглянути на загальну картину, стає зрозумілим, що кожен етап має значення. Починаючи з відправки контейнерів через Суецький канал — і до водіїв вантажівок, які везуть товари до кінцевого споживача. Якщо нічого не робити — виникнуть проблеми. До того ж, корифеї промисловості навіть попереджають про неминучий крах системи. Це лише питання часу.
У вересні 2021 року кілька компаній з доставки вантажів, які налічують 65 млн робітників транспортної інфраструктури, у відкритому листі на CNN заявили, що міжнародний ланцюжок поставок починає давати збої. І провина лежить на обмеженні переміщень для невакцинованих громадян під час пандемії.
Доставка товарів стала дуже затребуваною — і тиск на транспортників збільшився. Уся ця ситуація довела багатьох моряків, водіїв та працівників авіакомпаній до ручки. Порти у всьому світі були змушені тижнями простоювати в очікуванні товарів на мільярди доларів, поки судна благополучно плавали у відкритому морі через відставання графіку постачань.
Якщо найближчим часом ми не знайдемо вирішення наявної кризи, це може призвести до ще більшої затримки доставки та дефіциту товарів. А все, чого не вистачає, одразу стає дорожчим. Інфляція зростатиме, нещадно підвищуючи ціни.
У 2020 році ми вже стали свідками зростання цін на газ (42%), меблів (11%) та основні продукти харчування (10%). Якщо система не пристосується — на нас чекає ще серйозніша криза.
Світова структура як така нестійка. А темпи споживання, що зростають, і постійні прийоми з боку компаній-виробників зі зниження витрат тільки прискорюють наближення до критичної точки
Як споживачам перестати підгодовувати кризу
«Проблеми з постачанням, які ми спостерігали у 2021 році, — це наслідки наших завищених вимог. Покупці хочуть, щоб все доставлялося якнайшвидше, що, у свою чергу, чинить тиск на всіх учасників мережі постачання. Крім того, споживачі знають, що без проблем можуть зробити повернення товару, і це створює додаткове навантаження на систему».
Деніел Уолш, президент і головний виконавчий директор TRAC Intermodal, провідного постачальника інтермодального обладнання
Коли ми робимо повернення посилки через міжнародну мережу постачання, то змушуємо транспортувати товари в обидва боки, знову і знову.
Від нас, споживачів, залежить, скільки буде таких «безглуздих» перевезень. Перш ніж зробити замовлення імпульсивно, важливо замислитися: чи потрібен вам саме цей товар — чи є сумніви у кольорі, розмірі та якості. Тільки переконавшись, що річ підходить і ви не відправите її назад, варто оформляти доставку.
Цей невеликий крок видається незначним на тлі глобальних проблем. Однак він дуже важливий. За такого усвідомленого споживання надмірне навантаження на міжнародні перевезення знизиться, а їхня швидкість і якість зростуть.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
