Чи замислювалися ви над тим, скільки непотребу щодня викидають у смітники? І як багато користі воно може принести, якщо не просто лежатиме на звалищі, а вирушить на вторинну переробку?
Зібрали кейси підприємств, які активно використовують економіку замкнутого циклу, дбаючи про екологічне майбутнє планети. Ви дізнаєтеся, як із рибальських сіток можна зробити окуляри, а з електронних сигарет — павербанки та деталі для дронів.
#1. Добрива для кукурудзи з батарейок
Хто цим займається: Raw Materials (Канада) спільно з Wilson Industrial (США)
Чому батарейки небезпечні?
Одна пальчикова батарейка, яка опинилася на звалищі, може отруїти 40 л води та 20 кв.м ґрунту через свинець, кадмій, ртуть, кислоти та луги, які в ній містяться.
Підприємство Raw Materials за рік переробляє близько 1 тис. тонн батарейок. Марганець та цинк, які входять до їх складу, позитивно впливають на зростання кукурудзи — саме ці речовини видобувають на заводі.
1. Перший етап: батарейки вивантажують із 200-літрових бочок і сортують. 80% всіх елементів живлення зазвичай виявляються лужними.
2. Далі транспортер переносить батарейки в дробарку, яка розбиває їх на шматочки розміром до 1 см. Виходить суміш металу, паперу та пластмаси.
3. Лом потрапляє на сито, де електрострум виштовхує бронзу та мідь, а магніти притягують сталь.
4. Порошкоподібний оксид цинку та частинки марганцю просівають, упаковують та відправляють на підприємство Wilson Industrial, яке виготовляє з них добрива.
Далі добрива вирушають на поля. Батарейки продовжують забезпечувати харчування — у прямому значенні цього слова.
#2. Деталі для дронів із одноразових електронних сигарет
Хто цим займається: Студрада КПІ імені Сікорського
Чому електронні сигарети небезпечні?
Всередині кожної одноразової сигарети — літій-іонний акумулятор, утилізація якого займає багато часу. Якщо їх просто викидати в смітник, вони взагалі не перероблятимуться, що призведе до сильного забруднення планети.
Студенти КПІ збирають одноразові електронні сигарети та роблять із них деталі для дронів (системи скидання), які потім відправляють на фронт для допомоги ЗСУ.
Як це відбувається:
1. Студенти встановили бокси для збирання цигарок на території студмістечка, біля магазинів, кафе та інших громадських місць. До збирання також приєдналася компанія Rozetka. У підсумку вдалося зібрати понад 5 тис. електронних сигарет.
2. В університетській лабораторії студенти розбирають сигарети та виймають із них акумулятори, які мають ємність 850 mAh — достатню для системи скидання.
3. Батарея приєднується до спеціального ланцюга, який також включає плату, зарядку та мікроконтролер.
4. Готовий елемент монтується у корпус.
Завдяки такому механізму дрон може скидати вибухівку на ворожу техніку. У підсумку електронна сигарета отримує друге, корисніше життя.
З акумуляторів виготовляються не лише елементи для дронів. Студенти КПІ також роблять потужні павербанки для ЗСУ та регулярно отримують нові замовлення.
#3. Водонепроникний одяг із пластикових пляшок
Хто цим займається: Amble Outdoors (Австралія)
Чому пластикові пляшки небезпечні?
Термін їх розкладання сягає 450 років. Хлор, бісфенол А, бісфенол S та інші хімічні речовини, що входять до складу пластику, викидаються у навколишнє середовище та отруюють його.
Компанія Amble Outdoors з'явилася в 2018 році, і за цей час команді вдалося переробити понад 250 тис. пляшок на унікальні колекції водонепроникних курток, плащів, спортивного одягу. Ось як це відбувається:
1. Пляшки збирають для переробки, сортують за кольором, звільняють від кришок. Для виробництва тканини використовуються лише прозорі ємкості.
2. Пляшки очищають, стерилізують, сушать. Потім вони проходять кілька циклів подрібнення, поки частинки не досягають розміру рисових зерен.
3. Отримані шматочки розплавляють до рідкої консистенції, а потім екструдують у волокна, які скручують у нитки.
4. Далі нитка перетворюється на тканину, з якої шиють одяг.
Такий процес на перший погляд може здатися складним, але при цьому він значно знижує викиди вуглецю, порівнюючи з використанням звичайного поліестеру. Для виготовлення куртки розміру XS використовують близько 32-х пластикових пляшок.
До речі, за кожне замовлення Amble Outdoors у партнерстві з компанією Eden Reforestation Projects висаджує одне дерево.
#4. Кросівки з жувальної гумки
Хто цим займається: Gumdrop (Нідерланди)
Чому жуйки небезпечні?
Вони не піддаються переробці або розкладанню і забруднюють планету так само, як пластикова упаковка. Крім цього, гинуть птахи, які клюють жуйку з землі.
У Gumdrop з'ясували, що щороку на тротуари Амстердама потрапляє приблизно 1,5 млн кг жуйок, а прибирання коштує місту мільйони доларів.
«Ми почали шукати спосіб, щоб люди дізналися про цю проблему. Саме тоді виникла ідея створити продукт, який справді потрібний», — розповів представник Gumdrop Джонатан Ван Лун.
На кожні 4 пари взуття використовується близько 1 кг жувальної гумки. Для збирання відходів Gumdrop встановила спеціальні бокси по всьому Амстердаму. Крім цього, працівники Gumdrop зішкрябують жуйки з вулиць міста. Потім жуйки потрапляють на завод — там їх перетворюють на гранули, з яких моделюється підошва.
Автори проєкту стверджують, що отриманий матеріал — такий же міцний, як звичайна гума, і навіть пахне каучуком, але не липне. Інші частини кросівок зроблені зі шкіри. Взуття доступне в рожевому, червоному, білому та чорному кольорах. Вартість пари складає $230. Кросівки можна замовити на сайті Gumdrop. Тут доступні й інші товари, виготовлені з жувальної гумки: блокноти, олівці, лінійки, ланч-бокси.
#5. Наповнювач для меблів з поношеного одягу
Хто цим займається: UPPAREL (Австралія)
Чому текстильні відходи небезпечні?
На виробництво синтетичних тканин щорічно витрачається 70 млн барелів нафти. Одяг, який потрапляє на звалище, розкладається близько 200 років, виділяючи отруйні речовини та парникові гази, що прискорюють глобальне потепління.
«Відходи — це ресурс, що змушує майбутнє замикатися в колі» — головний слоган UPPAREL. Компанія визнана лідером серед підприємств, які активно використовують економіку замкненого циклу.
За весь період своєї роботи компанії вдалося переробити 1 007 536 кг текстилю, кожен з яких врятував атмосферу від 3–4 кг парникових газів.
Як переробляють одяг у UPPAREL:
1. Приватні особи та відомі бренди з Австралії та Нової Зеландії відправляють UPPAREL одяг. Це можуть бути поношені, браковані вироби, речі, що вийшли з моди чи не були розпродані.
2. На складі одяг перебирають. Речі, які ще придатні для носіння, компанія віддає на благодійність. Решта сортується за типом тканин.
3. У процесі переробки текстиль перетворюється на м'який волокнистий матеріал.
Перероблені тканини використовуються як наповнювач для меблів, матраців, подушок, а також як утеплювач для ізоляції будинків.
#6. Екоупаковка з паперових стаканчиків
Хто цим займається: CupCycling (Велика Британія)
Чому паперові стаканчики небезпечні?
На перший погляд, вони здаються екологічно чистим виробом, адже папір розкладається в природному середовищі протягом 1–2 років. Однак через наявність у складі пластику, який запобігає промоканню, стаканчики залишаються десятиліттями лежати на звалищі. Ба більше, пластик ускладнює їхню вторинну переробку, адже його дуже складно відокремити від паперу.
CupCycling стала першою компанією, яка почала використовувати інноваційні технології для видалення пластикового шару:
- 95% відходів стаканчиків переробляється назад у папір
- 5% відходів у вигляді пластику використовується для відновлення енергії, витраченої на виробництво паперу
Щорічно завод переробляє близько 500 млн стаканчиків, які збирає у тому числі з кав'ярень Costa Coffee та ресторанів McDonald's у Великій Британії.
Папір, який CupCycling отримує після переробки, використовується для виготовлення екологічно чистих пакетів, листівок, упаковки тощо. Таким чином компанія не лише очищає планету від сміття, а й допомагає скоротити вирубку дерев для виробництва паперу.
#7. Килимки для йоги з гідрокостюмів
Хто цим займається: Suga (США)
Чому гідрокостюми небезпечні?
Їх виготовляють з неопрену, при отриманні якого як побічний продукт виробляються оксид магнію і діоксид вуглецю. У підсумку утворюються гази, які створюють парниковий ефект.
Компанія Suga переробляє використані гідрокостюми для серфінгу на екологічно чисті килимки для йоги. З одного костюма виходить один килимок SugaMat розміром 183x64 см.
Як усе відбувається:
1. Люди віддають Suga непотрібні гідрокостюми, залишаючи їх у спеціальних коробках та відправляючи поштою. Головна вимога — костюм має бути сухим.
2. На підприємстві костюми оглядають фахівці. Усі непотрібні вставки вирізають. Залишається чистий неопрен.
3. Гідротканина вирушає на переробку. За допомогою спеціальних механізмів її дроблять, розплавляють, а потім з отриманої суміші моделюють килимок.
Вартість килимка — близько $70–110. За зданий гідрокостюм Suga надає знижку в 10% на покупку.
Але це ще не всі переваги клієнтів компанії. У магазині Suga покупцям пропонують так звані вічні килимки SugaMat C2G. Якщо в процесі використання він буде сильно зношений або пошкоджений, покупець зможе обміняти його на новий абсолютно безплатно.
#8. Окуляри та дошки для серфінгу з рибальських сіток
Хто цим займається: Bureo (Чилі)
Чому рибальські сіті небезпечні?
Вони становлять близько 10% пластикових забруднень океану, і несуть серйозну загрозу для морських мешканців та підводних екосистем.
З 2013 року компанії Bureo вдалося зібрати 2,7 млн кг рибальських сіток. Бюро працює безпосередньо з рибальськими спільнотами, збираючи викинуті відходи. Потім сіті очищають, сортують та переробляють у матеріал NetPlus.
Продукт використовується для виготовлення скейтбордів, дощок для серфінгу, оправ для сонцезахисних окулярів, пошиття сумок та пляжного одягу. Всі ці товари можна купити у магазині компанії.
#9. Сміттєзбирачі з перероблених масок
Хто цим займається: Waterhaul (Велика Британія)
Чому маски небезпечні?
Одноразові захисні маски розкладаються понад 450 років і забруднюють Світовий океан синтетичними речовинами.
Компанія Waterhaul запустила проєкт із виробництва сміттєзбірників із перероблених одноразових масок. Їх переплавляють у пластикові блоки, які потім перетворюють на деталі для збирачів сміття. Ручка, гачок, щипці збирача повністю виготовлені з перероблених масок. Ціна інструменту складає близько $20.
#10. Сумки, гаманці та ремені з велосипедних камер
Хто цим займається: Cycle of Good (Республіка Малаві, Африка)
Чому велосипедні камери небезпечні?
Бутилкаучук (синтетичний матеріал), що входить до складу камер, не підлягає біологічному розкладанню. Натомість він перетворюється на мікропластик, що забруднює океани і ґрунт.
Cycle of Good має склад у Сток-он-Трент (Великобританія), де збирають і сортують велосипедні камери, а також розробляють дизайн майбутніх аксесуарів. Величезну частину ресурсів для Cycle of Good постачає Королівська пошта, яка традиційно використовує велосипеди для доставки газет.
Зі Сток-он-Трент відібрані камери вирушають до Африки — до малавійського цеху. Вже там кравці шиють із них ремені, гаманці, сумки, чохли для техніки. Всі речі виглядають стильно та оригінально. Ніхто не здогадається, що матеріалом для їхнього виготовлення слугували велосипедні камери.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
