7 мотиваційних лекцій про те, як подолати свої страхи | Бізнес-школа Laba (Лаба)
Для відстеження статусу замовлення - авторизуйтесь
Введіть код, який був надісланий на пошту Введіть код із SMS, який був надісланий на номер
anastasiiasytar@gmail.com
Код дійсний протягом 2 хвилин Код з SMS дійсний протягом 2 хвилин
Ви впевнені, що хочете вийти?
Сеанс завершено
На головну

Пошук

Зміст

7 мотиваційних лекцій про те, як здолати свої страхи

Що може бути гіршим, ніж осліпнути у відкритому космосі?

cover-loosefear-628f555ec2868616470730.jpg

Страхи бувають різними. Ми боїмося висоти, води, зазирнути у вічі смерті, говорити правду і займатись танцями, бо колись віддавили ногу партнерові. Ми лякаємося моменту, коли доведеться залишитися наодинці з порожнечею всередині себе.

Але якщо перетворити почуття страху на силу? Використовувати потенціал, що породжує жах усередині нашої свідомості, і побачити шлях, яким ми повинні були йти спочатку?

У статті ми зібрали історії 7 спікерів TED та TEDx, які більше не дозволяють страху диктувати умови, а навпаки, приймають та керують ним.

Середня тривалість відео — 11 хвилин. Мова — англійська, але ви завжди можете увімкнути субтитри.

#1. Smash fear, learn anything | Tim Ferriss
Здолай страх, навчися чого завгодно | Тімоті Феррісс

Тімоті Феррісс — американський письменник і оратор, а також людина, здатна стати експертом майже в будь-якій справі. І все через страх.

Справа в тому, що у 2 роки він був Неймовірним Галком. Коли втомлені батьки поверталися додому з роботи і сідали дивитись телевізор, Тімоті вривався у вітальню, стрибав на диван, зривав подушки, жбурляв їх на підлогу і тікав. Як Неймовірний Галк.

Галком він перестав бути у 7 років, коли ледь не потонув у ставку. У нього з'явився панічний страх води, і пересилити його Ферріссу вдалося лише у 31 рік. Він вирішив стати експертом у сфері плавання — і досяг успіху, пропливши кілометр у морі на Лонг-Айленді.

Підхід Тіма до своїх страхів простий. «Я розкладаю штуки, які мене лякають до чортиків, на пазли», — пояснює письменник. Перш ніж почати плавати, він проконсультувався зі спортсменами, взяв уроки у найкращих плавців та розбив процес плавання на найменші етапи. І якщо десь між ними все ще ховався страх перед водою, Тім заглиблювався в процес ще більше.

Рекомендуємо прочитати:

img-9advise-624af09c6242a091959111.jpg

Як бути адекватним під час паніки і тривалого стресу: 9 порад від психологів

Читати

Для Тіма страх — це друг та індикатор, який подекуди показує, що робити не можна, але найчастіше підштовхує до того, що зробити потрібно. Найкращі результати, які отримував Феррісс, були продиктовані питанням: а що може статися поганого?

Що може статися, якщо я вивчу японську мову? Що жахливого станеться, якщо я займусь бальними танцями? Тімоті Феррісс знає відповідь.

#2. What I learned from going blind in space | Chris Hadfield
Чого я навчився, осліпнувши у космосі | Кріс Гедфілд

Вважаєте, що найстрашнішою подією у вашому житті був похід до стоматолога? А як щодо того, щоб опинитися у відкритому космосі та осліпнути?

Легендарний астронавт Кріс Гедфілд добре знає, що таке страх. Він відчував його ще в роздягальні Космічного центру Кеннеді, де з іншими членами екіпажу перевдягався перед запуском шатлу. Тоді Гедфілд казав собі: «Або ти побачиш безсмертний космос, або помреш».

Потім Кріса та команду повезли у фургоні до стартового майданчика. Гедфілд побачив свій корабель, освітлений яскравими вогнями. І зрозумів, що незабаром покине Землю. Корабель стартував — і ось, збулося. Кріс у невагомості. Він вийшов у відкритий космос і раптово відчув гострий біль у лівому оці. Астронавт зрозумів, що сліпне. Спочатку на ліве око, а потім — на праве.

Проте дивно — жах від того, що відбувається, поступився місцем відчуттю здійснення великої мрії, що належить не тільки йому, а й всьому людству. Він у космосі. Потім Кріс почав думати логічно.

«Якщо ви боїтеся павуків, але змусите себе пройти повз сотню павутин, ваша реакція на цей страх зміниться, — каже Гедфілд. — Якщо ви осліпли, перебуваючи у відкритому космосі, вашою природною реакцією буде паніка. Але згадайте — до цього ви пройшли сотню павутин та розглянули всі види отрут. Паніки не буде, якщо ви добре підготовлені. Подумайте: "Гаразд, я не бачу. Але я можу говорити, я можу чути. Зі мною поряд інші члени екіпажу”».

Зір повернувся до Кріса — виявилося, що йому в очі випадково потрапила хімічна суміш. Але ця ситуація подарувала йому можливість подолати первісний страх.

#3. What fear can teach us | Karen Thompson Walker
Чого нас вчить страх | Карен Томпсон Вокер

Лекція американської письменниці Карен Томпсон Вокер здатна схвилювати свідомість слухача, занурюючи його в глибини природи страху.

Карен розповідає історію з давніх часів, за якою був написаний роман «Мобі Дік». У 1819 році за 3 тис. миль від узбережжя Чилі 20 моряків спостерігали за тим, як їхнє китобійне судно тоне. Вони встигли евакуюватися з корабля, пересівши у три човни.

Моряки хотіли жити, але відчували страх, який заповнював їхні серця, неначе штормові хвилі. Чому їм було страшно? Тому що жоден із планів, який їм вдалося розробити, не рятував від смерті. Ці люди могли висадитися на найближчі острови, але, за чутками, там жили канібали. Моряки могли вирушити трохи далі, але шторм поламав би їхні човни. І, зрештою, вони могли б доплисти до берегів Південної Америки, але запаси води та їжі були мізерними.

Бути з'їденими канібалами, загинути під час шторму чи померти від спраги. Такими були їхні страхи.

«З дитинства ми звикли думати, що страх — це слабкість», — розповідає Карен. Але що, коли страхи — це гарний витвір нашої уяви? Коли людина боїться, її свідомість наповнюється десятками історій, сценаріїв, і вона читає їх, як книги.

Карен припускає, що історія, яка породжується страхом, здатна навчити нас, як варто діяти, — треба лише правильно її прочитати. Чи вдалося тим 20 морякам із затонулого судна правильно прочитати свої страхи і знайти шлях до порятунку? Відповідь зможете отримати, дослухавши до кінця історію Карен Томпсон Вокер.

#4. What I learned from 100 days of rejection | Jia Jiang
Чого я навчився за 100 днів відмов | Джіа Джіанг

Зараз Джіа Джіанг — успішний підприємець, автор бестселерів і блогер. Але він досі пам'ятає дві події, що змінили його життя. Коли Джіа було 6 років, вчителька позбавила його подарунка і він залишився стояти перед усім класом — маленький, покинутий, заплаканий. А коли Джіа було 14, до його міста (Пекін) приїхав Білл Гейтс, і хлопцеві пощастило почути промову підприємця. На той момент Джіа вирішив, що до 25 років він створить найбільшу корпорацію у світі. І ця компанія купить Microsoft.

6-річний Джіа, зі страхом бути відштовхнутим, зіштовхнувся із 14-річним, сповненим амбіцій і охочим захопити весь світ. Між ними почалася запекла сутичка, яку Джіа зміг зупинити лише до 30 років. Він сказав собі, що більше не дозволятиме 6-річному хлопчику керувати своїм життям.

У цьому йому допомогла психологічна методика, яку розробив канадський підприємець Джейсон Комелі — «100 днів відмов». Її суть така: протягом 100 днів просіть щось у людей і стикайтеся з їхніми відмовами. Зрештою у вас виробиться захисний механізм від болісного страху бути відштовхнутим.

Джіа підготував список відмов на щодень, початок якого виглядав так:

  • Позичити $100 у незнайомця.
  • Попросити менеджера фастфудного закладу по-іншому наповнити бургер.
  • Попросити пончик у вигляді олімпійського символу.
  • Попросити дозволу пограти у футбол у когось на задньому дворі.
  • Запропонувати виростити квітку в незнайомця перед будинком.

Чи вдалося Джіа Джіангу втілити свою витівку — позбутися страху бути знехтуваним і перетворити «ні» на «так»? Дивіться у лекції!

#5. «Am I dying?» The honest answer | Matthew O'Reilly
«Я вмираю?» Чесна відповідь на запитання | Меттью О'Рейлі

Меттью О'Рейлі працює в реанімації в Нью-Йорку і за останні роки часто чув запитання «Скажіть, я вмираю?».

Що тут поробиш? Меттью — медпрацівник, і його вчили реагувати на цей медичний симптом, який має маловідому назву — impending doom, або передчуття наближення чогось трагічного, страх смерті.

За всю свою кар'єру О'Рейлі був свідком багатьох випадків, коли пацієнтові залишалося жити лише кілька хвилин. Минав час, і Меттью став запитувати себе: «Чи повинен я говорити пацієнтові про смерть, що наближається? Чи мені варто збрехати, щоб заспокоїти людину?».

Рекомендуємо прочитати:

img-ctrl-627d046d7a511042898777.jpg

Як не дати емоціям керувати вашим розумом

Читати

О'Рейлі боявся казати правду. Він побоювався, що ці слова викличуть жах у пацієнта, отруять страхом останні хвилини його життя, за які той чіплятиметься.

Все змінилося, коли О’Рейлі прибув на місце мотоциклетної аварії. У потерпілого були травми, несумісні з життям. Меттью зрозумів, що нічим не зможе допомогти. Той хлопець зазирнув медпрацівнику у вічі і запитав: «Я помру?». Тоді О’Рейлі зрозумів: цього разу він скаже правду.

Що змінилося, коли той, хто вмирає, почув свій вирок від того, хто залишається жити? Які зміни помітив Меттью? Слухайте на TED історію людини, яка не боїться подивитися в очі смерті та сказати правду.

#6. Why You Should Let Your Fears Guide You | Leonard Kim
Чому варто дозволити своєму страху вести вас | Леонард Кім

«Не існує абсолютно нікчемних людей», — вважає топмаркетинг-інфлюенсер, за версією Forbes, Леонард Кім. Однак, щоб усвідомити це, він мав пройти довгий шлях.

«Я нікчемний, за що би я не брався — все падає з рук. Я ні на що не здатний», — виправдовував себе Кім, переїхавши до будинку своєї бабусі після низки невдач у житті. Він не хотів подивитися своєму страхові в обличчя. А боявся Леонард того, що за своє життя він не досягне нічого, що він нікчемний.

Кім працював у багатьох компаніях, але не досяг успіху. Розвиваючи один музичний стартап, він взагалі втратив усі заощадження. Його гонка за американською мрією ні до чого не привела: у нього не було будинку з білим парканом, дружини, ідеального газону та дітей, що бігають по ньому. Настала чорна смуга, і в найпохмуріші моменти Леонард уявляв свій похорон, на який ніхто не прийшов. Що може бути гіршим?

Рекомендуємо прочитати:

img-7adviceua-61f929f9f039e172825315.jpg

7 ефективних порад від психологів на 2022 рік

Читати

Усе змінилося, коли Леонарду зателефонував його друг і сказав: «Як ти дивишся на те, щоби змінити будинок своєї бабусі на ліжко в моїй квартирі за $100 на місяць?». Кім погодився. Дивно, але справи його поліпшились. У той період він часто згадував свого дідуся, який жодного дня не провів без діла — постійно допомагав людям.

Так Кім зрозумів, що не буває абсолютно нікчемних людей, і взяв до рук телефона. Леонард їхав у підземці та готувався написати пост. Він писатиме сьогодні, завтра, місяць, цілий рік. А потім стане всесвітньо відомим інфлюенсером.

Як Леонарду вдалося подолати страх бути ніким? Чому протягом усього життєвого шляху Кіма вів страх і як вдалося перетворити це на перевагу? Слухайте самі!

#7. Success, failure and drive to keep creating | Elizabeth Gilbert
Успіх, невдача та прагнення творити далі | Елізабет Ґілберт

Це Елізабет Ґілберт написала бестселер «Їсти, молитися, кохати». Вона має свій страх, породжений успіхом.

Одного разу в аеропорту Кеннеді до неї підійшла жінка і запитала: «Дорогенька, ти ж маєш якийсь стосунок до цього гучного фільму “Їсти, молитися, кохати"?». Ґілберт підтвердила. Після цього жінка повернулася до подруги і заявила: «Я ж тобі говорила, це та сама особа, яка написала книгу на основі того фільму!». Тоді Елізабет не засмутилася, хоча все навпаки — фільм знятий за її романом. Але так буває не завжди.

Після успіху бестселера письменницю почало мучити запитання: «Як же мені знову написати книгу, яка буде такою ж успішною?». Ґілберт боялася взяти до рук ручку та аркуш паперу. Вона думала все кинути. Але тут Елізабет усвідомила, що якщо залишить письменство, то втратить свою улюблену справу, сенс життя, власний будинок.

Ґілберт зрозуміла, що існує глибокий зв'язок між моментами, коли ми стикаємося з серйозними невдачами (почуття страху), і тими, коли ми досягаємо великого успіху (почуття ейфорії).

Їхня схожість у тому, що реакція на успіх і невдачі здатна викликати в нас сильну емоцію. Це дві крайності: перша — все дуже погано, друга — все абсолютно добре. Але наша свідомість не може відрізнити одне від іншого. Вона може зафіксувати лише масштаби нашої емоційної реакції.

Елізабет зрозуміла, що успіх її книги — одна крайність, а провал — інша. Як письменниці вдалося вирватися із цих двох полярностей і знову повернутися до творчості? Послухайте у лекції.

Бажаєте отримувати дайджест статей?

Один лист з найкращими матеріалами за місяць. Підписуйтесь, аби нічого не проґавити.
Дякуємо за вашу підписку!
Курс з теми:
«People Management»
HR і рекрутинг
Веде Олександра Альхімович
7 березня 17 квітня
Олександра Альхімович