В пам’яті усіх українців закарбується 2022 рік. Він руйнував життя, команди, ставив українські бізнеси на межу існування. Релокація, блекаути, постійний стрес та відсутність розуміння майбутнього стали справжнім челенджем для компаній в Україні.
Та чи вплинула війна на амбіції українських менеджерів? Які кар’єрні блоки з’явилися у лідерів команд? Розповіли Макс Бєлов (CMO Pethouse), Інна Чут (Co-founder та CEO SKVOT) та Євген Ковалевський (Co-founder KOLO).
Макс Бєлов
Ex-CMO «Планети Кіно», CMO Pethouse.ua, викладач у Laba
Які амбітні цілі ти мав до війни?
Війна перевернула весь мій світ, що й казати про кар’єру.
23 лютого я захищав стратегію перед клієнтом — інвестиційною групою. Ми обговорювали, яка вірогідність того, що росія нападе на Україну. Інвестор назвав не більше 70%. А вже 24 лютого дружина розбудила мене о 5 ранку, бо настала війна. Тож цього клієнта було втрачено, а всі інші наші амбітні плани — зруйновано. Консалтинговий проєкт, який ми розвивали з партнером, зупинився. Ми ступили у нову реальність.
Я хотів змінити ставлення українського бізнесу до маркетингу як такого. Вже спливає третій десяток, як я займаюся маркетингом. Однак досі відчуваю, що власники бізнесів не до кінця розуміють, як він допомагає компаніям зростати. Тож стати ментором і було моєю великою амбітною метою.
Проте я і зараз наслідую цю місію. Вона є і професійною, і особистою. Це моє ремесло. Я маркетолог навіть тоді, коли над моєю головою гасають Шахеди.
Як війна змінила амбіції?
Навесні був період турбулентності, бо плани розвивати консалтинговий проєкт провалилися. Мало хто буде медитувати над новим поглядом на маркетинг, коли в країні війна.
Зараз бізнес сконцентрований на виживанні, а «бантики та рюшки» нікого не цікавлять. Тому після початку війни я шукав для себе роботу будь-якого формату. Готовий був працювати і як консультант, і як найманий CMO.
Ще в березні мені трапилася світлина обгорілого кота. Думаю, багато читачів бачили її, цей трагічний символ війни. Я глибоко співчував цій історії, і от моя дружина показала мені вакансію — компанія Pethouse шукає маркетинг-директора. Це зоомагазин, клієнтами якого ми були вже багато років.
Тож з початку літа я маркетинг-директор Pethouse — найбільшого в Україні онлайн-магазину для тварин. До речі, врятованого кота з фото звуть Феніксом, і тепер він живе у нас в офісі.
Які кар’єрні блоки з’явилися після початку війни?
Яскрава ілюстрація того, що відбувається зараз, — піраміда Маслоу. Багато українців скотилися на її найнижчий ярус. Думки про розвиток — не на часі, потрібно виживати та перемагати.
На початку війни йшов перший потік мого курсу «Управління маркетингом у бізнесі» в Laba. Він зупинився на третій лекції — і я вдячний Laba за те, що весною мав чим зайнятися: дописував курс.
Ми жили у родичів, фактично в коморі, де я організував маленький workplace. Я працював над лекціями з налобним ліхтариком. Робота над курсом стала моєю втечею від реальності.
Пізніше я писав команді Laba, що вони мене врятували в емоційному плані, коли дали роботу. Мої сусіди працювали віддалено, а я тоді роботи не мав взагалі, і це на мене тиснуло. Я колов дрова, носив воду, а сусіди були на зумах. А коли з’явився курс, ця пустка заповнилася.
Який твій антикризовий план під час війни?
#1. Для бізнесу
- Не зникати з радарів. Згадаємо кейс Goodwine, коли вони почали продавати своє згоріле вино. Не можна сказати, що вони скористалися інфоприводом війни у власних цілях — у компанії трапилося величезне лихо. Натомість вони опинилися в контексті та під’єднали благочинний елемент. Ти не лукавиш — не навмисно ж ти спалив ці пляшки. Все чесно.
- Розмовляти з клієнтом, але не вдавати, ніби нічого не відбувається. Не слід тему війни мусолити, але й не треба розповідати про те, що сонце сяє, а ніякої русні немає.
#2. Для кар’єри
- Не втрачати зв’язки
- Думати про те, як за можливості заробляти онлайн
- Не просто шукати наживу, а ставити запитання «як я можу стати в пригоді?»
Як підсумуєш 2022 рік та які цілі на наступний?
Цей рік здатен очистити нас в загальнолюдському розумінні. Ти позбавляєшся старої луски, зривається корона з голови. Людина починає розуміти, що їй потрібно в житті.
Я зрозумів, що 2022 рік відмінно лікує від синдрому відкладеного життя. Ми, частково інфіковані совком, звикли до цього синдрому. Але від нього слід позбавлятися і жити зараз. Тому я вирішив реалізувати особистий проєкт, який роками існував як хобі. Я почав виготовляти кігтеточки для котиків. Мій проєкт називається «Котячий ліс».
Щодо маркетингу — я бачу, як власники бізнесів поступово долають внутрішні бар’єри, вчаться довіряти маркетологам та розвивати бізнес разом. Наприклад, у Pethouse ми постійно розширюємо команду та вкладаємо бюджети в маркетинг, попри війну. Нещодавно сфільмували іміджеву кампанію під слоганом «І у війні, і в радості»:
Серед цілей на 2023:
- Не втратити розум
- Не відкладати життя
- Дивитися на світ розкритими очима
- Думати, чим ти можеш бути корисним своїй країні, армії, близьким, колегам та партнерам
Інна Чут
Co-founder та CEO SKVOT
Які амбітні цілі ти мала до війни?
Вже 7 років я працюю в Laba Group і пройшла шлях від продюсера курсів до менеджера різних відділів. Останні кілька років я керую SKVOT, нашим освітнім проєктом у креативній індустрії.
До війни амбіцій було багато. Ми прагнули розвиватися в Україні та виходити на нові ринки. Всі в команді жили цією метою та розуміли, що шлях довгий, але його точно буде пройдено. Проте рух відбувався трохи повільно, адже завжди є зона комфорту, з якої не хочеться виходити. Умовно, коли все вдається на твоєму ринку, то на новий та незрозумілий не дуже поспішаєш.
Однак війна змінила цей темп — вона витягла нас із зони комфорту та пришвидшила всі процеси. Думаю, інші команди теж відчули це прискорення саме після 24 лютого.
Всі почали стрімко реалізовувати свої амбіції. Неможливо зараз не працювати, не робити те, що в тебе виходить найкраще.
З початком повномасштабної війни ми кілька місяців перебудовували наші процеси — і вже восени запустили SKVOT у чотирьох країнах: Угорщині, Чехії, Румунії та Польщі. Локальні команди з офісами, лекторами та курсами. Вважаю це своїм головним досягненням 2022 року.
Як війна змінила амбіції?
Мене вразила дискусія в українському бізнесі навесні 2022 року. По-перше, ми швидко повернулися до роботи. По-друге, компанії почали пропрацьовувати різні антикризові сценарії, щоб подолати операційні негаразди.
Ця дискусія відбувалася й у Facebook, і просто очно між власниками бізнесів. Всім було зрозуміло, що стояти на місці не можна. Знаю багато кейсів, коли компанії змінювали вектор діяльності або виходили на нові ринки.
Це демонструє, що український бізнес — дуже швидкий, амбітний, спроможний підлаштуватися до будь-яких реалій. Навіть без світла ми працюємо в онлайні. А запускати онлайн-курси без електроенергії — це великий челендж.
Які кар’єрні блоки з’явилися після початку війни?
#1. Було складно повернутися в робочий процес
Освіта не є першою потребою у воєнний час. На початку війни ми питали себе: а як взагалі повернутися до роботи? І чи готові люди навчатися?
Лише через два місяці ми відчули, що можемо анонсувати поновлення курсів з графічного дизайну та копірайтингу. Але лектори та студенти перебували в різних умовах, в декого не було світла, в інших — інтернету. Тому ми намагалися налагодити організаційні процеси.
Я мала таке відчуття, що ми запускаємо не курси, а великі онлайн-івенти кожні дві години — настільки високою була напруга.
#2. Стрес у команді
На початку війни люди не знали, що буде далі, відчували страх, намагалися стежити за ситуацією та підтримувати зв’язок із рідними. Однак паралельно було бажання діяти.
Ми мали швидко відновлювати бізнес, і команда вже з квітня почала докладати максимум зусиль. Багато колег ділилися зі мною, що робота для них є острівцем надії, спокою та натхнення. Люди почали відволікатися від новин та більше працювати.
На початку в мене та команди був емоційний провал, потім ми відчули піднесення, що триває і досі. Адже є велике бажання приносити користь країні, розвиваючи бізнес.
#3. Вичерпувалися внутрішні ресурси на підтримку команд
Команди потребують підтримки своїх лідерів. Якщо у вас немає енергії та мотивації продовжувати шлях, то й ваші колеги зневіряться. Знаходьте натхнення у вашій команді. Без цієї внутрішньої мотивації ви не зможете рухатися вперед.
А щоб допомогти вам зберегти віру в себе, ділюся списком найкращих подкастів та YouTube-каналів:
- Простими словами
- Автентика
- Людині потрібна людина
- Без оголошення війни
- Особливий випуск. Перше враження, стереотипізація, маячня після наркозу
Який твій антикризовий план під час війни?
Є різні види кризи, що відповідають різним категоріям людей, серед них:
-
Співробітники, що залишилися в Україні.
Якщо ви хочете пережити цей жахливий час у зоні комфорту — у вас на це є стовідсоткове право. Тут я б не радила робити рішучі кроки у кар’єрі. Працюйте на своїх посадах, не докоряйте собі та не шукайте в собі недоліки.
Але є фаундери, які запускають нові проєкти навіть під час війни. Тож якщо у вас є амбіція долучитися до чогось нового — її треба реалізовувати. -
Співробітники, що поїхали з країни.
Якщо немає змоги продовжувати працювати в українських компаніях, шукайте нові напрямки для розвитку за кордоном. Не зупиняйтеся та не перечікуйте цей важкий етап без роботи.
Як підсумуєш 2022 рік та які цілі на наступний?
2022 рік був найважчим з усіх. Але все погане компенсується мужністю, силою та єдністю українців. Я буду пам’ятати про це все життя.
Найбільше сподівання на 2023 — перемога України. Прагну, щоб люди змогли повернутися додому та відновити своє звичне життя.
Кар’єрна мета — продовжити рухатися в напрямку, який обрали, закріпитися на європейському ринку та приділяти велику увагу українському. А також завжди шукати всередині себе сили зберігати спокій та бути опорою для команди.
Євген Ковалевський
Co-founder at KOLO, Chief Product Officer at Techiia holding
Які амбітні цілі ти мав до війни?
Не можу назвати свої цілі амбітними, бо об’єктивно їх оцінюю. В мене просто є план, який я реалізовую, не відволікаючись на високі матерії.
Вважаю, що амбітність стосується не стільки цілей, скільки твого внутрішнього стану. Це коли в тебе є:
- Втіха від роботи: ти здатен працювати будь-коли, тому що отримуєш задоволення від того, чим займаєшся.
- Усвідомлення того, що ти досягнув вищого рівня експертизи у своїй справі. Відчуття, що ти можеш бути одним із найкращих (в моєму випадку це робота з продуктами та IT-командами).
- Розуміння, що ти отримуєш матеріальні та нематеріальні блага від своєї роботи. Не тільки гроші, але й знайомства з людьми, з якими приємно обмінюватися досвідом і знаннями.
Я прагну досягти такого стану і лишитися в ньому — це моя найамбітніша ціль.
Щодо особистих амбіцій, в мене є мета дати гарну освіту своїй дитині та посприяти створенню умов, щоб вона жила в мирній країні. Також я хотів би мати серед оточення людей, які розділяють мій світогляд і бажання разом зростати.
Як війна змінила амбіції?
Війна кристалізувала моє ставлення до самого себе та своїх прагнень. Відвалилися зайві речі, на які я витрачав багато часу. Прийшло усвідомлення, що вони не варті цього.
Війна — це трагедія для України. Було б неправильно ігнорувати зміни, які вона нам принесла: зараз формується українська нація, бути українцем стало модно. Також ми починаємо розуміти, що нам дійсно важливо в кар’єрі та особистому житті.
В мене є свій досвід такої зміни — відсіклося багато людей, яких я знав. Після початку війни прийшло розуміння, що ті зв’язки не виправдали себе, що життя в нас одне, а часу не так вже й багато.
З роботою схожа ситуація. Пріоритизувати стало простіше — як в особистому ключі (що я буду робити?), так і в загальному (що буде робити моя команда?). Все стало настільки очевидним, що аж кумедно.
Які кар'єрні блоки з’явилися після початку війни?
Щось на кшталт «В мене не вистачає експертизи для чогось» — це не блок, а лише додаткова перешкода. Блок є занадто категоричним поняттям, бо виключає можливість себе подолати.
Професійні ситуації, що склалися в багатьох після початку війни, я б радив сприймати як новий схил. Він передбачає, що ти рухаєшся вгору попри складнощі та вчишся на своїх помилках. Треба прийняти як даність, що стежка на той схил просто стала більш тернистою.
Наприклад, українські IT-компанії страждають під час війни через світову економічну кризу, відтік співробітників та необхідність скорочення команд. Але такий непростий шлях зможе виховати у менеджера нові круті якості. Наприклад, лідерство, стресостійкість, емпатію до команди, яку треба підтримати у скрутні часи.
Чи були ситуації, коли опускалися руки?
Раджу всім прочитати книгу «Від хорошого до величного» Джима Коллінза, де йдеться про Парадокс Стокдейла (Stockdale Paradox).
Адмірал Стокдейл 8 років провів у в’єтнамському полоні, його катували понад 20 разів. Після звільнення в Стокдейла запитали: хто з військовополонених зламався першим? Адмірал відповів: оптимісти.
Вони казали: добре, ми побудемо тут до Нового року, і потім нас звільнять. Після цього — до Великодня… Але допомога не приходила. Тож ці полонені, так і не отримавши позитивного сценарію, зламалися.
Парадокс у тому, що ти точно знаєш: за війною прийде перемога України. Але не знаєш, коли саме.
Коллінз пише, що найкраще усі випробування проходять люди, які вміють чекати, але не сидять склавши руки. Ти зможеш перебороти усі негаразди, якщо кожного дня робиш те, що вмієш і що працює на перемогу. А також розумієш, що перемога прийде, але без прив’язки до конкретної дати.
Цей підхід — близький мені, я його практикую вже 13 років в IT-сфері. Мені нескладно знову застосувати такий принцип і під час війни. Треба просто вкласти цей дуалізм у своїй голові — і руки не будуть опускатися.
Який твій антикризовий план під час війни?
#1. Робити те, в чому ти найкращий, та відштовхуватись від майндсету, про який я розповідав вище. Якщо людина перебуває в такому стані, криза їй не загрожує.
#2. Завжди мати незалежність та свободу. Ти не маєш бути заручником своєї роботи. Якщо щось не влаштовує, треба тримати в голові інші варіанти — більш комфортні, цікаві, амбітні.
#3. Допустити можливість певний час пожити без роботи. За цей період альтернативний варіант окреслиться у твоїй свідомості — і незабаром ти зможеш знову йти своїм шляхом.
Як підсумуєш 2022 рік та які цілі на наступний?
2022 — це рік відкриттів. Ми переживаємо історичний час. Думаю, що українці, які жили у відносно стабільний період з 1950-х, охоче помінялися б місцями з сучасним поколінням.
Щодо прагнень на 2023, я вважаю, що в таких умовах круто декомпонувати свої цілі на дрібніші, бо їх досягати легше. Для прикладу: не «вивчити англійську», а «знайти вчителя і провести перший урок». І, звісно ж, треба дозволити собі робити прості та приємні речі. Прочитати художню книжку, купити платівку для вінілового програвача.
Основна мета на 2023 проста: працювати над перемогою, no matter what. Я щодня маю пару задач, які рухають нас до цього — і так прибираються усі переживання через невизначеність майбутнього.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
