Причини «застою» в кар'єрі бувають різні: людина працює 3+ роки без підвищення, бо політика компанії застаріла і не передбачає діалогу про нові можливості. До того ж «мене тут тримає класна команда, а з ким я працюватиму в новій компанії — невідомо». Або навпаки — спеціаліст не боїться змінювати компанію та «стрибає» між різними роботодавцями, проте подається на одну і ту саму посаду, залишаючись на однаковому скіловому рівні.
Не всі готові до зростання в кар’єрі — на все свій час. А для тих, хто вже прийняв рішення рухатися далі, — розповідаємо, як подолати тривале «застрягання» на посаді.
Чому люди роками працюють в одній компанії без розвитку
Звернімося до фактів: який середній показник тривалості роботи людини в одній компанії? За даними Бюро статистики праці США, у 2022 він складав 4,1 року. При цьому найтриваліший стаж у межах однієї організації мають управлінці (6,2 року), працівники навчальних закладів та бібліотек (5,5), а найменший — робітники сфери послуг та громадського харчування (1,6 року).
Більшість бізнесів зацікавлені наймати джунів (це дешевше) та розвивати їх на вищі позиції. Тому майже на кожній співбесіді кандидат почує від HR: «ми шукаємо людину, яка зацікавлена в довготривалій співпраці та можливості зростати в компанії». Проте довга співпраця не завжди означає стрімке просування.
Чому співробітники працюють на роботодавця роками, не отримуючи відчутного просування на посаді? В аналітичній статті Harvard Business Review зазначається, що люди просто діють за інерцією. Вони залишаються в компанії, доки щось не змушує їх піти, або (як у фізиці) фізичне тіло зберігає свою позицію та властивості, доки на нього не подіє певна сила.
Зазвичай на інертну поведінку впливають такі фактори:
- Внутрішні передумови — людина задоволена своєю роботою, їй комфортно в компанії. Роботодавець формує свої цінності — і якщо вони близькі до соціальних та моральних уявлень співробітника, він залишиться інертним.
- Зовнішні передумови — працівник не залишає роботу, керуючись реальними обмеженнями на ринку праці, власною фінансовою ситуацією, особистими переконаннями та навіть родинними зв’язками. Рисерчери HBR виявили: люди можуть відмовитися залишити поточне місце роботи через те, що їм «подобається цей район» і вони «мають гарних друзів-колег».
Сукупно ці фактори зміцнюють зв’язок між співробітником та компанією, і шансів, що людина піде через особисті амбіції, стає менше. Їй доведеться залишити улюблений район та колег, віддати дітей в іншу школу (що може бути незручно) — простими словами, вийти із зони комфорту.
Наскільки довго залишатися на своїй посаді — вирішувати лише вам. Якщо все влаштовує і ви не розглядаєте неочікуваних підвищень у найближчі роки — не варто силувати себе до різких змін.
Та якщо ви замислюєтеся про «застій» у власній кар’єрі та відчуваєте демотивацію — слід переглянути свої пріоритети. Нижче розповідаємо про найпоширеніші ситуації, які сигналізують про цю необхідність.
#1. «Я відчуваю, що більше не вивчаю нові речі на роботі»
Ця ситуація підводить нас до двох крайнощів. Ви або часто змінюєте роботодавців у певній індустрії та відгукуєтеся на аналогічні позиції, або працюєте в одній компанії надто довго і не замислювалися про потенціал власної кар’єри.
Розглянемо кожну ситуацію окремо:
1. Часта зміна роботодавців з однієї індустрії (однакова посада)
Такий підхід характерний для людей, які щойно почали кар’єру. Проте з плином років ця ситуація криє в собі серйозні ризики, адже ви використовуєте час не на свою користь.
Припустімо, певний період ви протримаєтесь, але у 30–35 років вам стане складніше маневрувати між роботодавцями. Компанії зацікавлені в нових талантах, а індустрії еволюціонують, і ваші скіли вважатимуться застарілими. Оферів стане менше.
Якщо ви зрозуміли, що минуло кілька років, ви змінили двох роботодавців, але нового не навчилися, — настав час інвестувати в кар’єру.
Не поспішайте стрибати в третю компанію. Спочатку візьміть на поточній позиції все, що може дати роботодавець. Можливо, організація оплачує курси, а ви не звертали на це уваги раніше. Не вагайтеся і запишіться на декілька найактуальніших.
Якщо працюєте в міжнародній компанії, зверніться до менеджера з проханням долучити вас до західного ринку. Навіть якщо ви не отримаєте за це додатковий бонус — зможете підтягнути англійську.
2. Довготривала співпраця з компанією без підвищення протягом багатьох років
Кар’єрне просування є гарним сигналом не лише для вас як професіонала, але й для ваших майбутніх роботодавців.
Втім, згідно з дослідженням Gallup, коли справа йде до підвищення, HR-менеджери витрачають лише 25% розмови на те, щоб резюмувати розвиток людини в компанії, а інші 75% — оцінюють продуктивність. Через це багато перспективних спеців, які дійсно готові до просування, не отримують його. Співробітники не дуже люблять суху оцінку продуктивності — вони хочуть більше говорити про розвиток.
Причина в тому, що 360-градусні огляди та примусове рейтингування не допомагають оцінити індивідуальний внесок людини в компанію. Лише 1 із 7 працівників погоджується, що оцінка продуктивності здатна мотивувати. Більшість воліє, щоб організація більше часу приділяла реальному огляду їхнього розвитку, а менеджери — відкрито говорили про можливості для зростання.
Якщо ви працюєте в компанії 3+ роки без підвищення, можливо, процеси в ній застарілі. Цілком ймовірно, що без просування сидите не лише ви, але й декілька ваших колег. Спільно ця ситуація не мотивує вас порушувати питання щодо підвищення, ви звикли до поточної ситуації.
Пам’ятайте: компанія, в якій немає відкритої культури кар’єрного просування, з меншою ймовірністю здатна до підвищення прибутків. Крім цього, тривале перебування на одній посаді без розвитку зменшить ваші шанси в майбутньому отримати вигідну пропозицію. Виникнуть питання: а чи здатні ви навчатися, чи відкриті до нового?
Щоб зрушити кригу, варто самостійно та об’єктивно оцінити свій розвиток на певній позиції. Після цього звернутися до менеджера та почати діалог. Зважте, наскільки вільно та відверто він спілкується з вами. Якщо керівник зволікатиме або відмовить вам у просуванні, подумайте: наскільки перспективно для вас і надалі працювати в компанії, що не пропонує розвитку?
#2. «Я вже давно хочу змінити роботу, але не наважуюсь»
Незадоволеність роботою зростає з кожним місяцем, і ви кілька разів на тиждень вирішуєте піти, але ніяк не можете довести справу до кінця. Основними причинами вашої нерішучості можуть бути несформульовані претензії до роботодавця та страх перед невизначеністю.
Поговоримо детальніше про ці фактори:
1. Несформульовані претензії до роботодавця. Рішення залишити роботу має бути виваженим. Кар’єрний консультант Джон Нерал радить у такій ситуації застосувати метод чотирьох F — Fit, Function, Finance та Forward.
Якщо ваші відповіді за всіма пунктами є негативними — настав час залишити поточну компанію. Щоб додати собі рішучості, занотуйте всі свої відповіді, адже суть методу чотирьох F — спонукати себе прийняти рішення, засноване на фактах.
2. Страх перед невизначеністю. Логічне питання, що постає перед людиною, яка приймає рішення про звільнення: «Що на мене чекає далі?» Подолати страх допоможе стратегічний підхід. Навіть якщо ви ще ніколи не складали кар’єрний план — зробити це ніколи не пізно. Відкрийте блокнот та запишіть відповіді на ці запитання:
- Як я уявляю свою кар’єру через 1, 5 і 10 років? Які кроки я маю зробити, щоб досягти своїх цілей?
- Які мої сильні та слабкі сторони як співробітника? Які soft- і hard-скіли треба підтягнути?
- Які мої очікування від майбутнього роботодавця? А яка компанія — точно не мій match?
- Які мої фінансові очікування на цей та наступний роки? Чи зможу я обійняти посаду, що їх задовольнить? Якщо це senior-позиція, чи готовий я вчитися?
- Яким буде мій мотиваційний спіч під час інтерв’ю до компанії мрії?
Отримавши відповіді на ці запитання, відганяйте страх — ви обґрунтували перед собою бажання звільнитися, окреслили план і готові до нових можливостей.
#3. «Все йде дуже добре. Чи є це приводом для хвилювання?»
Ми часто чуємо: «Я залишив роботу, бо відчував постійне невдоволення, роздратування та втому». Цілком протилежне висловлювання: «Я пішов з компанії, бо був щасливий».
Насправді кар’єрні консультанти вважають період найбільшого задоволення роботою одним із найризикованіших. Ось деякі з можливих проблем:
- Комфортне середовище стримує розвиток. Перебуваючи у стані задоволення, людина схильна пропускати важливі моменти, які порушують цей стан. Наприклад, ви можете свідомо або несвідомо уникати підвищення, щоб не ламати звичний робочий процес. Або ж ви просунулися, але не на вигідних умовах, бо не вважали за потрібне дискутувати з менеджером, щоб не псувати з ним стосунки.
- Ви втрачаєте конкурентоспроможність. Фокусуючись на комфортному середовищі та улюблених обов’язках, ви відмежовуєтеся від нових можливостей. Якщо ви втратите роботу, потенційний роботодавець може надати перевагу іншому, більш конкурентоспроможному кандидату.
- Замкненість у межах однієї команди й ототожнення її з близьким колом людей. На новому місці корпоративна культура може повністю відрізнятися від попередньої компанії — вам буде дуже складно адаптуватися.
- Завжди існує ризик, що компанія вашої мрії збанкрутує або різко припинить свою діяльність. Ця неприємна зміна може дуже демотивувати вас та захопити зненацька. Без плану Б вам буде складно спілкуватися з новими роботодавцями.
Тож навіть працюючи в компанії мрії, варто завжди бути напоготові до змін. Кар’єрний консультант Джимі Роуз радить за будь-яких обставин переглядати свої професійні перспективи кожні 6 місяців. Не фокусуйтеся виключно на власному комфорті у поточного роботодавця. Натомість вивчайте ринок праці, тенденції своєї індустрії, рівень зарплат на вашій посаді.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
